Mobile Number Portability (MNP) - це послуга, що дозволяє абоненту повністю зберігати свій номер при переході на інший оператор. До речі, давно і з успіхом використовується в багатьох країнах, а цього літа стане доступна і українцям.
Першопрохідцем у цій області був Гонконг (1995 р.), слідом - Сінгапур (1997 р.). Правда, у другому випадку далеко не все вийшло, як хотілося - трансфер здійснювався лише для голосових дзвінків і смс, у всіх інших випадках потрібно було користуватися мережею старого оператора. Повною мірою MNP була реалізована тільки в 2008-му.
А от у Нідерландах в тому ж 1997 року вдалося запустити все і відразу. Тоді ж почали підготовку до впровадження послуги англійці. І хоча у Великобританії послуга була безкоштовною, деякі оператори брали певну суму за реєстрацію номера. Мінус був у тому, що в обох країнах процедура перенесення тривала близько 2-х місяців. З часом цей недолік усунули. Сьогодні у Великобританії змінити оператора, залишивши за собою колишній номер, можна майже миттєво.
Зараз послуга MNP реалізована в більш, ніж 70-ти державах світу, зокрема в Росії та деяких інших країнах СНД.
Навіщо потрібна MNP?
Як показує міжнародний досвід, впровадження послуги підвищує конкурентну боротьбу за абонентів, а значить, можна розраховувати на більш якісний сервіс. Туреччина в цьому плані - дуже наглядний приклад.
До реалізації Mobile Number Portability в країні панувала монополія - владу прибрав до рук мобільний оператор Turkcell. Тут були найвищі тарифи на мобільний зв'язок в Європі аж до того моменту, поки два інших постачальника мобільного зв'язку (Vodafone і Avea) не реалізували MNP. Вперше у світовій практиці послугу ініціювала і спонсорувала не держава. У підсумку, за 4 роки ці 2 мобільних оператори відвоювали солідну кількість абонентів. На 2012-й клієнтська база Vodafone складала 18,3 млн. чоловік, Avea - 12,8 млн.
Правда, ніколи не вгадаєш, скільки абонентів захочуть змінити оператора. Розкид цифр в різних країнах вражає. Наприклад, у Німеччині - це близько 1%, а у Фінляндії - майже 20%. Рекордсменами стали Сінгапур і Чехія: у першій країні 95% абонентів змінили оператора в перший же рік, а в другій, навпаки, кількість «зрадників» найменша - 0,1%, і це за весь період дії MNP (з 2008 р).
Окремо хочеться виділити Білорусію, де перенесення номерів явно не прижилося, - за 2,5 місяці тільки 1000 абонентів змінили мобільну мережу. Однак, чи можна робити висновок про те, що в деяких країнах впровадження MNP не раціональне? Враховуючи те, що в Білорусії прощання з попереднім оператором пов'язане з великими незручностями, плюс задоволення це платне у 2-х з 3-х операторів (79 000 білоруських рублів), не дивно, що абоненти воліють залишити все як є.
Чого чекати в Україні?
Яка ціна «за задоволення» буде в українських абонентів, поки не відомо, однак, як обіцяє УДЦР, вона буде мінімальною і обгрунтованою. А час перенесення не виходитиме за рамки 24-х годин. Що стосується паперової тяганини, на жаль, її уникнути не вийде, зате можливість вирішити всі питання онлайн також буде надана.
Труднощі «перенесення»
Зазвичай оператор визначається по префіксу, а з перенесенням телефонного номера визначити його - щоб коректно направити дзвінок або смс, а також з'ясувати, кому зараховувати гроші - набагато важче. Але якщо на початковому етапі впровадження MNP, цей процес являв собою непросте з технічної точки зору завдання, то зараз Україна може користуватися вже готовими схемами, спираючись на успішний досвід інших держав. Тому каменем спотикання служила все ж саме нездатність операторів стільникового зв'язку домовитися між собою. А весь процес затягнувся головним чином тому, що деякі гравці ринку намагалися нав'язати непрозорі схеми реалізації послуги.
Що стосується абонентів, їм складніше ідентифікувати постачальника послуг стільникового зв'язку. Для оцінки вартості майбутнього дзвінка або смс доведеться або скористатися спеціальними онлайн-сервісами, або відправити USSD повідомлення (яке може бути платним) з цікавлять телефонним номером.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: